Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

«Мелодія» забутого паспорта

Як там у поета Маяковського — «Я достаю из широких штанин дубликатом бесценного груза…»?

Старше покоління може ще продовжити рядки колись відомого вірша, а ось покоління молоде – навряд. Бо змінилась не лише шкільна програма з літератури.  Змінилось значення багатьох державних атрибутів, одним з яких був і паспорт. Він став зброєю у сучасній гібридній війні Росії, яка похапцем його роздає населенню в Л/ДНР. І зауважимо: не відразу після розпаду СРСР, а майже через три десятки років, коли Росія раптом вирішила, що прийшов її час відродження, настав момент, коли слід нарешті подбати про ідею згуртування російськомовних громадян, про так звану основу «русского мира», за справу відновлення якого Москва взялася з показним ентузіазмом.

Та лихо з ним, з цим «ідейництвом»! Його завжди виймають на світ Божий, коли не має абсолютно нічого іншого. А ось що далі пропонуватиметься новоявленим володарям сучасного «бесценного груза»? «Безвіз» для поїздки на Далекий Схід  чи на схід Сибіру? Можливість місцевим парубкам з анексованих районів Донбасу чи Луганщини   записатися на службу до приватної компанії «Вагнер» чи у російську Нацгвардію? Декому з них може навіть поталанити і він повернеться з Сирії, чи навіть з Венесуели… А ось іншим, так званій, основній масі? Яка сподівається, що російські чиновники наступного якщо не дня, то місяця ощасливлять пристойною роботою, соціальними виплатами, дешевим харчем і ліками. Якби ж то! Сьогодні Росії не вистачає бюджетних коштів для анексованого Криму. А що вже казати про ОРДЛО…

І та ж Росія – не США,  які, наприклад, через сорок років почали вплачувати пенсійні кошти навіть громадянам інших країн, яким під час Другої світової випало воювати в рядах її військових формувань проти фашистів. Не були винятком і українські ветерани.

Росія – навіть не Україна, яка не відмовляється визнавати жителів окупованого Донбасу українськими громадянами і виплачує їм на підконтрольній території соціальну допомогу з пенсіями, якими дуже б хотіли розпоряджатися представники окупаційних адміністрацій.

Росія – це державне утворення, яке сповідує стратегію, за якою прагне контролювати Донбас без анексії. Вона постійно порушуватиме лінію зіткнення, намагаючись тримати українські Збройні сили в напрузі, а з цим і не давати можливості Україні стабілізувати свою економіку, налагодити життя українського суспільства.

Зрештою, невже видані у прискореному варіанті російські паспорти зможуть жителям тимчасово окупованих територій замістити втрачені з вини Росії громадянські права? Чи обіцяють, що російські громадянські права будуть більш надійні? Не хочеться бути злощасним щодо новоявлених російських громадян, але здається, що більш-менш поталанить тим із них, у кого працездатні діти, які не покинуть напризволяще батьків. Бо саме працездатним видаватимуться російські паспорти у першу чергу, і праця їм пропонуватиметься на умовах переселення до Росії. Так передбачається у російській програмі з міграції, за якою з колишніх радянських республік можуть бути переселені від 5 до 10 мільйонів чоловік. До речі, розробляти цей проект Москва взялася  з 2010 року. Кілька її високопоставлених представників, серед яких був і відомий геополітик Дугін, відвідали російськомовні громади у колишніх країнах СНД, в тому числі Закавказзя, Казахстану, Азербайджану тощо.  Вони намагалися «з середини» вивчити життя-буття тамтешніх росіян, намацати так звані струни, на яких можна зіграти «мелодію» «русского мира». У поважного Дугіна тональність цієї, так званої, мелодії ніяк не співпала з бажаною: в Азербайджані, у одному з колективних господарств, основу якого складають російські старовіри, йому продемонстрували такі статки, про які в Росії можна лише мріяти.  І навіть більше, вислухавши виступ московського гостя, азербайджанські громадяни російського походження порадили йому не втручатися в їхнє життя з новітніми пропозиціями і не намагатися рятувати їх «російськомовність».

З якими думками повертався вчений додому? Можна лише здогадуватися. Але йому, як і його московським сподвижникам довелося дійти висновку, що  з вікон  московських кабінетів не можна побачити  справжньої картини життя світу, та і саме це життя не завжди можна налаштувати під «русский мир». Хіба що за справу  візьмуться ввічливі «зелені чоловічки», до певного часу стриманої поведінки адміністратори-паспортисти  і міжвідомча група з числа представників громадських організацій, генпрокуратури, Слідчого комітету РФ  і т. д. А там і новий Маяковський з’явиться, щоб уславити «новый, красный, хоть и не молоткастый российский паспорт».

Михайло Флешар, блогер

Добавить комментарий